Навчальна дисципліна спрямована на належне теоретичне осмислення специфіки й структури слов’янських мов (у тому числі й рідної, української), що досягається у зіставленні зі структурою інших мов, насамперед споріднених, якими є мови слов’янської мовної групи. 

Мета навчальної дисципліни: порівняльне вивчення у певній внутрішньо зумовленій системі фонетичних, граматичних, лексико-фразеологічних і словотвірних явищ слов’янських мов; наукове розуміння особливостей звукової, лексико-фразеологічної, граматичної будови мов слов’янського світу, закономірностей їх розвитку.